Оподаткування іноземних представництв має свої особливості. Які вони мають переваги та якими документами довести свою некомерційну діяльність? Про це – далі.
Така організаційна форма бізнесу, як некомерційне представництво, часто обирається іноземними компаніями, що хочуть зайняти свою нішу на українському ринку. Така форма має свої переваги у податковій сфері. Наприклад, те, що така компанія має можливість використовувати пільги, що стосуються уникнення подвійного оподаткування. Також відсутні ризики щодо невизнання валових витрат через непов’язаність із господарською діяльністю. До того ж іноземне підприємство може отримувати фінансування від материнської компанії, а це означає, що такі надходження не входять до складу доходів, а отже не оподатковуються. Іноземна компанія володіє спрощеними вимогами звітності.
Всі ці переваги провокують певні наслідки, до прикладу, податкові перевірки. А тому такі компанії можуть перекваліфіковувати у постійні представництва і застосовувати до них певні негативні наслідки. До них належить зокрема те, що прибутки нерезидентів оподатковують за визначеними правила, бо вони діють в Україні через представництво.
Прибуток, що підлягає оподаткуванню, визначається різницею між валовим доходом та валовими витратами, з урахуванням коефіцієнта.
Податкові органи мають кілька аргументів щодо причин зміни некомерційних представництв у постійні. Найважливішим фактом тут виступає те, що діяльність такого некомерційного підприємства не має допоміжного характеру, а тому прирівнюється до материнської компанії і виступає звичайною комерційною діяльністю. До того ж діяльність такого представництва провадиться на українському ринку і спрямовується на надання послуг іншим компаніям. Доходи на рахунку компанії мають інші джерела, окрім фінансування материнської компанії.
Важливо також зазначити той факт, що представництво вважається незалежним від нерезидента тільки у питаннях, що стосуються окремого обліку діяльності. А у всьому іншому представництво не виступає окремою юридичною особою, а є частиною материнської компанії. Це передбачено у Цивільному кодексі.
Для того, щоб прибуток оподатковувався, джерелом доходу повинна виступати інша особа, що з її власності передаються кошти нерезиденту. Така передача коштів між юридичною особою та підрозділом контролюється прибутковим ордером і визнається, як така, що не змінює права власності на кошти. Саме тому такі надходження не є частиною валового доходу представництва. І не визнається безповоротною фінансовою допомогою, адже нема переходу прав власності.
Некомерційне представництво не може бути визнане постійним через такі факти: діяльність представництва відрізняється від діяльності материнської компанії.
Це підтверджується статутом. А працівники представництва мають тільки посадові обов’язки некомерційного характеру. Витрати ж містять лише забезпечення функцій представництва – заробітна плата, банківські чи юридичні послуги, страхування. Витрати мають бути підтверджені первинними документами. До того ж представництво не має комерційної діяльності.
Отже, як бачимо, для того, щоб довести, що представництво не має інших грошових надходжень, крім фінансування материнської компанії, є кілька способів. Юристи допоможуть розібратися із цим детальніше. Звертайтеся до наших фахівців і дізнавайтеся про судові спори із податковою та як їх грамотно вирішити.
