Для кожного із нас робота – це невід’ємна частина життя. Ми працюємо, аби набиратися знань і досвіду. Разом із тим, задовольняємо потреби, необхідні для життя. Хтось отримує гарну заробітну плату й при цьому задоволення. А дехто за рахунок роботи лише існує, тому про радість від виконаних завдань і мови немає. Тим не менше, у кожного з нас все-таки настає момент, коли потрібно зайняти місце в цьому житті.
Що таке трудовий договір та в чому полягає його необхідність?
Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем. Працівник має виконувати певну роботу, дотримуватися умов та внутрішнього розпорядку. При цьому умови праці не повинні суперечити закону чи якимось чином шкодити здоров’ю кандидата. У свою чергу, роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату. А також створити для працівника необхідні умови праці.
На сьогодні існують декілька видів трудових договорів. Це – безстрокові, укладені на певний строк, на час виконання певної роботи, контракт. Укладати договір можна як усно, так і письмово. Зазвичай використовують останню форму.
Роботодавцем може бути особа юридична, фізична, а також лікарі, адвокати, приватні нотаріуси та ін.
Працевлаштуватися можна з 16-річного віку. Однак існують винятки, коли на роботу приймають неповнолітніх. А це можливо лише за згодою одного з батьків. Є й певні види робіт, для яких підходять лише повнолітні.
Деякі роботодавці встановлюють чіткі вікові рамки, вказують на необхідний рівень освіти.
Якщо ж кандидат на певну посаду має медичний висновок про те, що умови праці будуть шкодити його здоров’ю – трудовий договір не може бути укладений.
Отже, трудовий договір складений та погоджений сторонами. Починається робочий процес. Працівник виконує завдання, а роботодавець виплачує зарплату саме за результат. Окрім цього, доручена робота не має права передаватися та виконуватися іншою особою. Але й тут існують винятки.
Важливо! Під час складання договору працівникові необхідно уважно прочитати не лише умови, а й оплату праці. Одним словом, знати на що підписується, аби потім не виник ряд спорів.
Роботодавець не має права змушувати найманого працівника виконувати ту роботу, яка не зазначена у трудовому договорі. Коли ж роботодавець вирішує змінити деякі пункти – обов’язково має повідомити працівника.
Коли працівник має право розірвати трудовий договір та яких правил має дотримуватися?
Якщо працівник вирішив звільнятися, він повинен написати відповідну заяву і про своє рішення повідомити за 2 тижні. У цьому випадку працівник не повинен вказувати причини звільнення. Щодо тимчасових або ж сезонних працівників, то за власним бажанням вони можуть звільнитися у будь-який час, а попередити власника мають за 3 дні.
Коли ж працівникові необхідно терміново звільнитися з поважних причин, роботодавець повинен розірвати договір у зазначений працівником термін.
Перелік поважних причин:
- вагітність;
- переїзд в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- стан здоров’я, підтверджений медвисновком;
- догляд за дитиною до досягнення нею 14-річчя або за дитиною-інвалідом, за хворим членом сім’ї чи інвалідом І групи;
- вихід на пенсію та ін.
Прохання працівника має враховуватися. Однак, якщо у заяві не зазначений день, коли необхідно звільнити, то тоді діє правило 2 тижнів (див. вище). Термін вираховується за календарем, на наступний день після подання заяви. Коли ж роботодавець попереджує працівника про звільнення, а той не закінчив роботу по закінченні терміну – звільненню не підлягає (окрім випадків прийняття на цю посаду іншого працівника).
Протизаконно! Працівник не повинен шукати собі заміну. А жодна заборгованість перед підприємством чи організацією не може бути підставою для затримки розрахунку з працівником.
І насамкінець, у працівника має бути на руках копія трудового договору.
Якщо у Вас виникли питання з приводу трудового права, інформацію про консультування Ви можете отримати на сайті.
