Кожен із нас має право на життя. Однак ніхто не знає, в яку мить воно може закінчитися. Тому варто подбати про своїх близьких та рідних, про своє майно. Захистити родичів від майбутніх спорів, а майно від “розпилювання”. Все це можна вирішити за допомогою заповіту. Що передбачає цей документ та як правильно його оформлювати – далі у статті.
Що таке заповіт?
Насамперед, варто зауважити, що заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї
смерті. Тобто людина має право заповісти своє майно будь-якій особі – йдеться у ст. 1233 Цивільного кодексу України. Складається він при житті у письмовій формі та має бути підписаним особисто заповідачем. Цей документ набирає чинності лише після смерті.
Заповіти складають невеликий відсоток населення. Зазвичай, це люди похилого віку ( бояться, що майно після їх смерті належатиме державі), або особи, які раніше з подібними проблемами зустрічалися. За статистикою – 20%. До інших 80% належать люди, які довіряють своїм родичам та розраховують на їх порядочність. Однак юристи рекомендують все-таки перестрахуватися, тому радять скласти заповіт.
Правила оформлення заповіту
Заповідач має право вносити зміни у заповіт, переписувати його на власний розсуд та необмежену кількість разів. При цьому, не вказувати причини свого рішення. Новий заповіт скасовує попередній повністю або частково. Як уже зазначалося, цей документ має бути письмовим та підписаним заповідачем. Після цього має бути нотаріально завіреним або тими особами, які мають на це повноваження. Нотаріус має право прочитати заповіт, вказати на недоліки, а також упевнитись, чи дійсно заповіт написаний за волею, а не примусово.
Бувають випадки, коли заповідач не може самостійно поставити підпис через фізичні вади або інші вагомі причини. Звідси слідує, що підписати цей документ може інша особа, при цьому зазначає причини, але ніяк не особа, на яку складається заповіт. Важливим є те, що ніхто не має права розголошувати факти та ті записи, які присутні в документі. Також заповідач має право скласти секретний заповіт. У його присутності нотаріус поміщує документ у конверт та заклеює. На ньому ставить нотаріальний посвідчувальний напис, підпис, далі вкладає в інший конверт, який опечатується. Якщо поблизу немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений головним лікарем чи заступником (якщо особа перебуває в лікарні чи іншому стаціонарному закладі); капітаном судна; начальником експедиції; начальником СІЗО; командиром військової частини тощо.
Після одержання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день, коли може оголосити зміст заповіту. У присутності родичів і двох свідків відкриває конверти, зачитує заповіт. Разом з тим складається протокол. Туди записують увесь зміст заповіту.
Не мають права на спадкування особи, які навмисно позбавили життя заповідача чи здійснили замах. Відповідно і ті, які змусили написати документ на їх користь.
Варто знати, що разом із спадковим майном переходять і обов’язки!
Усі заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі.
Якщо у Вас з цього приводу виникли питання, Ви можете отримати потрібну інформацію про консультування на сторінці Спадщина через суд.
